Створення навчальних лабораторій кафедри ЕОМ

На кожному етапі розвитку суспільства освіта має відповідати технологічним вимогам часу. Тому з моменту заснування кафедри матеріально-технічному забезпеченню навчального процесу та наукових досліджень приділяли особливу увагу.

Першою електронною обчислювальною машиною на кафедрі ЕОМ була лампова "Минск-1" з оперативною пам'яттю на феритових осердях (1024 слова завдовжки 31 біт), введенням інформації з перфострічок і виведенням на цифровий пристрій друку. Програмне забезпечення зберігалось на магнітному барабані і магнітних стрічках. Окрім навчального процесу, вона використовувалась для розв'язування різноманітних інженерних та наукових задач.

ЕОМ "Минск-1"

Пізніше відчути смак обраної професії студенти та науковці мали можливість на таких серійних ЕОМ, як "Раздан-2", "Промінь", МИР-2, МИР-3, "Наири-2", М-222, М-400, СМ-2, СМ-3, СМ-4, ЕС-1020, ЕС-1022, ЕС-1033, ЕС-1036, ЕС-1061, СМ-1800. Ці машини займали велику площу і розміщувались в обчислювальному центрі Політехнічного інституту. Деякі з них мали характерні особливості, чим запам'яталися багатьом користувачам на тривалий період.

У "Раздан-2" оперативна пам'ять теж була феритовою (3777 комірок по 36 розрядів кожна). Зовнішньою пам'яттю був накопичувач на магнітних стрічках, а дані вводились через перфострічку та перфоровану кіноплівку завширшки 35 мм. Також була можливість покрокового виконання програми і спостереження за цим процесом. Зі слів людей, причетних до отримання цієї ЕОМ, вона мала чималий "бойовий" досвід, оскільки перед тим, як потрапити до Політехніки, певний час експлуатувалась на підводному човні.

Характерною особливістю ЕОМ "Промінь" було те, що команди вводили за допомогою штекерів та металевих перфокарт. Числові дані для обробки вводили з клавіатури, а результати відображались на табло з десятковими індикаторними лампами і виводились на пристрій друку.

ЕОМ "Промінь"

МИР-2 мала апаратно реалізовану машинну мову зі схiдчастим мікропрограмним керуванням. 120-розрядні мікрокоманди записувались на змінних матрицях. Мікропрограмами здійснювалось обчислення елементарних функцій перед трансляцією та інтерпретацією вхідних програм.

У МИР-3 додатково застосовувався маніпулятор "світлове перо" – один з перших координатно-вказівних пристроїв введення графічних даних, що відображались на екрані дисплея векторного типу.

ЕОМ "МИР-2"

ЕОМ "Наири-2" запам'яталася дружнім інтерфейсом, семантично дуже близьким до звичайної мови математики. Від цього початковий бар'єр спілкування з машиною зникав надзвичайно швидко.

У потужній М-222 процес обчислень вже поєднувався в часі з введенням-виведенням даних, а спеціальна програма-диспетчер керувала потоком завдань у режимі автоматичної пакетної обробки. Вона стала прообразом майбутніх операційних систем для ЕОМ загального призначення.

ЕОМ "М-222"

Магістральний системний інтерфейс "загальна шина" завдяки сумісності з інтерфейсами вимірювально-обчислюваної апаратури давав змогу використовувати ЕОМ М-400, СМ-3, СМ-4 для автоматизації наукових досліджень та експериментів. А система команд, способи адресування та архітектура забезпечували програмну сумісність із сімейством міні-ЕОМ DEC PDP-11, яка того часу за кордоном вважалася загальновизнаним стандартом.

ЕОМ серії ЕС, крім пакетної обробки завдань, що готувалися на перфокартах і результати виконання яких виводились через алфавітно-цифровий пристрій друку, надавали також можливість спілкування з машиною у режимі реального часу і багатозадачності за допомогою віддалених відеотерміналів. Застосування діалогового режиму значно підвищувало ефективність використання процесорного часу та пожвавлювало процес навчання і наукових досліджень.

ЕОМ "ЕС-1022"

У 1960–1980-ті роки лабораторний практикум проводився не лише на цифрових, але й на аналогових обчислювальних машинах. Для досліджень використовували лампові машини ИПТ-5, ЛМУ-1, МН-7, напівпровідникову МН-10 та аналоговий обчислювальний комплекс на інтегральних мікросхемах середнього ступеня інтеграції АВК-31. На них здійснювалось математичне моделювання динамічних об'єктів і процесів, що могли бути описані системами лінійних та нелінійних диференційних рівнянь.

ЕОМ "МН-7"

На якість освіти значно впливає наочність представлення інформації, що засвоюється студентами на заняттях. Як показати внутрішню структуру ЕОМ, продемонструвати функціонування її блоків, як здійснюється програмне керування, виконання окремих машинних інструкцій, взаємодія схемних вузлів? Відповіді на ці запитання не можна було отримати, виконуючи завдання на серійних машинах. Тому вже на початку 1970-х років з ініціативи завідувача кафедри Швецького Б.Й. розпочалось розроблення навчальної ЕОМ – так званої ПУМА, що розшифровувалось як "Политехническая учебная машина".

ЕОМ "АВК-31"

До колективу розробників, яким керував Вишенчук І.М., входили Троценко В.В., Гнатів М.‑Я.М., Опир Ю.М., Березко Л.О., Бегота Р.В., Добринін Ю.О., Клочко К.В. Машина складалася з арифметико-логічного пристрою, пристрою керування, оперативного запам'ятовувального пристрою та постійного запам'ятовувального пристрою. Елементною базою були мікросхеми серії К134. Конструктивно ЕОМ було виконано у вигляді стола, на якому розміщено двопанельний пульт керування з індикаторами і кнопковими перемикачами та пристрій відображення інформації на екрані електронно-променевої трубки. На індикаторну панель виводився вміст робочих регістрів. Секції з функціональними блоками вмонтовано у нижню частину стола.

Після схвалення у міністерстві на кафедрі розпочалась робота над наступним варіантом навчальної ЕОМ – ПУМА-2. Удосконалення торкнулись розширеного набору машинних інструкцій та індикаторної панелі, яка, на відміну від попередньої, відображала також процес передавання слів шинами під час виконання мікрокоманд. Було передбачено можливість переривання робочої програми та, після завершення сервісних операцій, відновлення її виконання.
Разом з викладачами у роботі над обома варіантами ЕОМ ПУМА в різний час брали участь також студенти Юрій Бєсков, Євген Ваврук, Сергій Гольдшмідт, Роман Дунець, Іван Колодчак, Віктор Кузьмин, Олександр Пастернак, Леонід Сергійчук, Олександр Ткаченко, Олексій Хлюньов. Машини з успіхом демонструвались на вітчизняних та міжнародних виставках.

У середині 1980‑х років почалася епоха персональних комп'ютерів. Спочатку у Політехніці з'явились ПЕОМ вітчизняного виробництва та машини, завезені з країн тогочасної соціалістичної співдружності: ДВК-1, ДВК-2, "Искра-1030", "Искра-1256", ПК-01 "Львів", ЕС-1840, ЕС-1841, ЕС-7978, "Правец-16", "Mazovia-1016". Згодом їх поступово витіснили ПК типу IBM PC (ХТ, АТ, 286, 386, 486, Pentium). Вони все частіше розподілялись на факультети і кафедри для організації комп'ютерних класів та оснащення навчальних лабораторій.

"Микролаб КР580ИК80"

На зміну навчальній ЕОМ ПУМА-2 у 1987 р. надійшла партія мікропроцесорних лабораторій "Микролаб КР580ИК80", які допомагали студентам осягати таємниці програмування мікропроцесорів у машинних кодах. Пізніше до них приєдналося декілька примірників персонального комп'ютера ПК-01 "Львів". Його стендовий варіант, доповнений контрольно-вимірювальними приладами та елементами індикації, давав змогу досліджувати тестові програми у покроковому режимі, а також спостерігати на екрані осцилографа виконання команд, розгорнутих у часі до окремих машинних циклів і тактів. Він використовувався у лабораторних практикумах навчальних дисциплін "Мікропроцесорні пристрої і системи" та "Вбудовані комп'ютерні системи".

Системна плата ПК-01 "Львів"

ПК-01 "Львів" був ініціативною розробкою Пуйди В.Я. Спочатку проект передбачав створення портативного комп'ютера для спеціальних застосувань. Після демонстрації на республіканських та союзних виставках і отримання багатьох відзнак з боку авторитетних у наукових колах фахівців, Міністерство освіти Української РСР рекомендувало його як базову модель для навчальних цілей. За підтримки ректора ЛПІ Гаврилюка М.О. було організовано окрему лабораторію, до штату якої, крім її керівника Пуйди В.Я., входили також Опир Ю.М. і молоді випускники Богдан Гриниха, Ігор Михайло́вич, Мирослав Хомуляк, Ольга Палайда, Вадим Юрчак. Згодом був готовий допрацьований варіант і розпочато його серійне виробництво на одному з підприємств м. Львова. За неповних п'ять років було випущено близько 90 тисяч примірників ПЕОМ ПК-01 "Львів". Ними було оснащено багато кафедр Політехнічного інституту та комп'ютерних класів у школах, училищах, технікумах, вишах.

Матеріально-технічна база оновлювалась також завдяки тісній співпраці кафедри ЕОМ з Особливим конструкторським бюро (ОКБ) ЛПІ, який пізніше отримав назву Науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту електронної обчислювальної та вимірювальної техніки (НДКІ ЕЛВІТ). Багато викладачів кафедри працювало в ньому за сумісництвом над науково-дослідними темами держбюджетного і госпрозрахункового призначення, аспіранти та студенти мали можливість займатись науковою роботою, брати участь у розробленні найновіших зразків вимірювально-обчислюваних засобів. Окремими примірниками цих засобів забезпечувались навчальні лабораторії кафедри ЕОМ. У цьому підрозділі Політехніки розробляли, виготовляли та налагоджували навчальні ЕОМ ПУМА і ПУМА-2, пробні взірці персонального комп'ютера ПК-01 "Львів", лабораторні стенди для вивчення комп'ютерної електроніки, дослідження елементів мікросхемотехніки, проектування програмованих логічних інтегральних схем (ПЛІС).

Відчутною була допомога з боку НДКІ ЕЛВІТ також і в оснащенні лабораторій кафедри контрольно-вимірювальним обладнанням серійного виробництва. Впродовж багатьох років парк вимірювальної техніки кафедри ЕОМ поповнювався осцилографами С1-19, С1-49, С1-55, С1-64, С1-73, С1-79, С1-83, С1-93, С1-98, вольтметрами В7-16, В7-20, В7-35, генераторами Г3-33, Г3-34, Г3-48, Г3-117, Г3-118, Г5-48, Г5-54, частотомірами Ч3-38, Ч3-44, Ч3-45, логічними аналізаторами 806 та 814.

Створення, модернізація чи перепрофілювання лабораторій кафедри зумовлювались необхідністю ознайомлення студентів з новітніми технологіями та засвоєння ними відповідних навчальних дисциплін. Характерними є історії організації і розвитку лабораторій, пов'язаних з електронікою, схемотехнікою та конструюванням комп'ютерів.

Починаючи з 1963 р. лабораторні роботи з технології виробництва комп'ютерів проводилися в ОКБ ЛПІ, а згодом на заводі телефонно-телеграфної апаратури і заводі "Львівприлад". Їх виконували студенти на робочих місцях гальваніка, монтажника, намотувальника, ливарника, пресувальника пластмас. Це сприяло максимальному наближенню технологічної підготовки студентів до умов тогочасного виробництва.

У 1983 р. Березко Л.О., Вітер Ю.С. та Відоняк Ю.В. створили на кафедрі лабораторію технології виробництва та конструювання комп'ютерів, в якій студенти виготовляли друковані плати та фальшпанелі, досліджували теплові режими комп'ютерних блоків, термоелектричних батарей та радіаторів, а також перехідні процеси у довгих лініях.

У 1993 р. на базі комп'ютерного класу було організовано лабораторію з автоматизованого конструювання комп'ютерних комірок. При виконанні лабораторних робіт використовувався пакет OrCAD 3.1 з україномовним інтегратором, розробленим у СПКБ Політехніки. Цикл лабораторних робіт передбачав створення та контроль принципової схеми комп'ютерної комірки, трасування друкованої плати та отримання складального креслення. Робота завершувалась виготовленням комплекту конструкторської документації, що відповідав вимогам ЄСКД.

У 2005 р. згадану лабораторію модернізував Кремінь В.Т., впровадивши сучасне програмне забезпечення.

Лабораторію комп'ютерної схемотехніки створив у 1963 р. Вітер Ю.С. Виконання лабораторних робіт передбачало дослідження готових типових комп'ютерних елементів, розміщених на лабораторному стенді. У 1970 р. Вітер Ю.С. цю концепцію виконання лабораторних робіт переглянув. Кожному студентові видавали технічне завдання з розрахунку комп'ютерного елемента, який необхідно було розрахувати, змонтувати на макетниці, налагодити, дослідити та порівняти розрахункові дані з експериментальними.

Технічну реалізацію згаданої концепції неодноразово переглядали та вдосконалювали, зокрема у 1979 р. Асаєвич Г.О. та у 1983 р. Лавров Г.М.

У 1991 р. Лавров Г.М. розробив лабораторний стенд для дослідження елементів мікросхемотехніки, який повною мірою відповідає сучасним вимогам. У ньому передбачено восьмирозрядну шину даних із сенсорним керуванням та комутатор для одночасного осцилографічного контролю процесів у 8-х точках досліджуваної схеми. Слід зазначити, що на той час аналогічні лабораторні стенди провідних зарубіжних фірм за своїми параметрами значно поступалися згаданій розробці Лаврова Г.М.

Стенд мікросхемотехніки

З часом вдосконалювалася також методика проведення практичних занять з комп'ютерної схемотехніки. Так, починаючи від 1993 р., комп'ютерні пристрої, які досліджували на лабораторних роботах, заздалегідь моделювалися на практичних заняттях за допомогою пакетів "Micro-Logic II" та "Ideal Circuit" з подальшим порівнянням результатів математичного та фізичного моделювання.

Курси лекцій з комп'ютерної електроніки у різний час читали Вишенчук І.М., Чабан В.І., Відоняк Ю.В., Лавров Г.М., Паньків Р.С. Перші лабораторні практикуми проводили Бегота Р.В. та Гнатів М.-Я.М. Лабораторні роботи полягали у дослідженні властивостей дискретних електронних компонентів та простих схем на їх основі за допомогою типових для того часу вимірювальних приладів: аналогових осцилографів, генераторів та вольтметрів.

У 1982 р. Відоняк Ю.В. і Багриновський Ю.В. розробили та реалізували цикл лабораторних робіт у вигляді спеціалізованого стенда з електромеханічною комутацією. У 1985 р. Лавров Г.М. розробив удосконалену версію цього стенда, яка мала електронну комутацію із сенсорним керуванням. У середині 90-х років до згаданого стенда Лавров Г.М. та Хомич С.В. створили додатковий набір модулів розширення для проведення лабораторних робіт з навчальної дисципліни "Вимірювальні обчислювальні системи".

Стенд електроніки з модулями розширення

У 2003 р. лабораторні роботи з електроніки були переведені на комп'ютерні симулятори електронних схем. Спочатку це був MicroCap II, згодом Electronics Workbench та MultiSim. Сьогодні у навчальний процес впроваджено безплатний симулятор Ideal Circuit.

У 1990-х роках спеціалізовані лабораторії кафедри ЕОМ почали укомплектовуватись обладнанням таких зарубіжних фірм, як Motorola, Analog Devices, Texas Instruments, Microchip Technology, Intel, Xilinx. На їх основі виготовлено лабораторні стенди для проведення занять і наукових досліджень.

У 1997 р. проф. Мельник А.О. уперше ввів до дисципліни "Теорія і проектування комп'ютерних систем та мереж", яку він читав для студентів 5-го курсу, вивчення мови VHDL, яка і сьогодні є основною мовою опису апаратних засобів комп'ютера. Разом зі ст. викладачем Почаєвцем О.М. він розробив відповідне методичне забезпечення: конспект лекцій "VHDL & ALLIANCE", методичні вказівки до курсового проекту та до лабораторних робіт.

У 1999 р. проф. Мельник А.О., доц. Троценко В.В. та асист. Дунець Б.Р. розробили інструкції до лабораторних робіт з вищеназваної дисципліни, а також до курсового проекту, за якими студенти навчалися проектуванню комп'ютерних систем з використанням мови VHDL на основі програмного пакета Active-HDL фірми Aldec. За підтримки президента цієї фірми п. Гайдука С. названі методичні матеріали було розповсюджено в інших університетах, що започаткувало широке впровадження засобів високорівневого проектування в університетах України, а пізніше і введення до навчальних планів спеціальних дисциплін з їхнього вивчення.

У 1998 р. НДКІ ЕЛВІТ передав кафедрі ЕОМ 10 стендів, які розробив Паралюх І.П. Вони призначалися для вивчення можливостей ПЛІС XC4000 і XC3000 фірми Xilinx та їх проектування з використанням пакету Xact 6.0. Вказані стенди і програмне забезпечення до них використовували у курсі "Методи та засоби автоматизованого проектування комп'ютерних систем".

Стенд проектування ПЛІС фірми Xilinx

У 1998 р. викладачі кафедри ЕОМ на засобах ЛНДРТІ розпочали готувати фахівців для роботи з ПЛІС у середовищі Foundation Base 1.5. Навчання провадили як на самій кафедрі ЕОМ, так і в Інституті підприємництва і перспективних технологій (ІППТ) при Національному університеті "Львівська політехніка" (дисципліни "Прикладна теорія цифрових автоматів", "Архітектура комп'ютерів", "Методи та засоби автоматизованого проектування комп'ютерних систем", "Методи та засоби тестування, відлагодження та діагностики комп'ютерних систем"). Набутий досвід дав змогу укласти у 1999 р. контракт з фірмою "Cobra Elektroniks" (Німеччина) на розроблення ПЛІС перетворювача кольорів RGB – YUV. Для проведення цих робіт замовник передав на кафедру середовище розробки Foundation Base версій 2.1 та 3.1 фірми Xilinx, яке використовували як для виконання контрактних робіт, так і в навчальному процесі кафедри ЕОМ та ІППТ. Укладений договір було успішно виконано у 1999 р.

У другій половині 1990-х років, зважаючи на стрімкий розвиток вбудованих комп'ютерних систем та комп'ютерних засобів опрацювання сигналів і зображень, завідувач кафедри проф. Мельник А.О. налагодив контакти з провідними фірмами-виробниками та придбав відповідне навчальне лабораторне обладнання. Роботи з впровадження цих засобів у навчальний процес було покладено на лабораторію мікропроцесорних систем. ЇЇ керівник Пуйда В.Я., а також Хомуляк М.О. і Кремінь В.Т. виготовили стенди з мікро-ЕОМ на базі мікропроцесорів і мікроконтролерів провідних світових виробників: Texas Instruments (TMS320C50), Motorola (M68EC0x0IDP, DSP56303), Microchip Technology (РІС16С71).

Інтегрована платформа розроблення M68EC0x0IDP містила набір плат, що давав змогу створювати і налагоджувати відповідні апаратні засоби і програмне забезпечення для сімейства мікропроцесорів М68К. До її складу входили материнська плата і змінні модулі центральних процесорів, які в комплексі з інструментальним комп'ютером забезпечували розроблення, налагодження та оцінювання систем, що проектувались на базі 32-розрядних мікропроцесорів і мікроконтролерів.

Стенд M68EC0x0IDP

Мікроконтролери DSP56303 і TMS320C50 оснащувалися відповідно 24- і 32-бітними ядрами з архітектурою DSP та містили стандартизовані периферійні інтерфейси, що давало змогу застосовувати їх для розроблення потужних спеціалізованих комп'ютерних систем цифрової обробки сигналів. Натомість мікроконтролер РІС16С71 було оснащено простим 8-бітним ядром (без вузлів апаратного множення/ділення), вбудованими 1Кх14 EPROM програм і 64х8 EЕPROM даних. Його застосовували для розроблення дешевих малопотужних вбудованих систем і систем керування.

Від середини 2000-х років на кафедрі з'явилися стенди з однокристальними мікро-ЕОМ на базі мікроконтролера серії Intel MCS-51 з великою кількістю елементів індикації, а також стенди на базі мікроконтролера ADSP-BF535 виробництва компанії Analog Devices. Останній мікроконтролер містить ядро BLACKFIN, що працює на частоті до 350 МГц, та периферійні комунікаційні інтерфейси. Він оснащений багатофункціональним середовищем для розроблення і відлагодження програм VisualDSP++.

У 2012 та 2013 р.р. завдяки активній співпраці завідувача кафедри проф. Мельника А.О. з фірмами Cypress Semiconductor та NVIDIA, ці фірми для навчальних потреб кафедри надали лабораторне обладнання, зокрема фірма Cypress Semiconductor – 10 стендів на базі відлагоджувального комплекту CY8CKIT-001, фірма NVIDIA – 6 апаратних прискорювачів.

Перший комп'ютерний клас на кафедрі ЕОМ було організовано у жовтні 1991 р. з ініціативи завідувача кафедри Вишенчука І.М. та за участі Березка Л.О., Троценка В.В., Камінського Є.А., Добриніна Ю.А., Багриновського Ю.В. Клас був оснащений комп'ютерами ДВК-2, "Искра-1030" (сумісні з IBM PC/XT) та "UNIPAC" (типу IBM PC/386). ПК "UNIPAC" на той час були першими комп'ютерами такого класу в ЛПІ.

ПЕОМ "Искра-1030"

У 1993 р. робочі станції типу IBM PC/286 другого комп'ютерного класу кафедри було об'єднано у першу на факультеті локальну мережу зіркової топології за технологією ARCNET з використанням операційної системи Novell NetWare. Студенти мали можливість централізовано отримувати завдання мережею і звітувати про виконану роботу, друкуючи результати на принтері, приєднаному до сервера типу IBM PC/386.

У 1995 р. з ініціативи декана факультету комп'ютерної техніки та інформаційних технологій Лобура М.В. у межах науково-технічної співпраці з фірмою "TELIA", яку представляв п. Британ (Швеція), кафедра ЕОМ отримала комплект обчислювальної техніки, що став основою для створення комп'ютерної лабораторії з текстовими VT220 та графічними VT1000 відеотерміналами компанії DEC. Це дало змогу, використовуючи модемний зв'язок, влаштувати перший на факультеті лімітований доступ до глобальної мережі Iнтернет. Термінали через сервер, побудований на базі операційної системи Linux, забезпечували діалоговий режим зв'язку з колегами-науковцями інших країн. Це було перше у Політехніці масове приєднання робочих місць до Iнтернету, яке під час найбільшого завантаження могло споживати до 80 % зовнішнього трафіку університету.

VT1000 з 19-дюймовим монітором

У другій половині 1990-х років під керівництвом Березка Л.О. та за участі Почаєвця О.М. і Козака А.Л. всі комп'ютерні лабораторії кафедри ЕОМ було об'єднано інтегрованою комп'ютерною мережею на базі операційних систем Windows, NetWare та Linux. Це сприяло поглибленому засвоєнню студентами профільних навчальних дисциплін, централізованому доступу до навчально-методичного забезпечення, ефективному використанню мережних ресурсів.
Поступово розширювався парк комп'ютерів, що дало змогу створити нові спеціалізовані лабораторії, зокрема лабораторії машин баз даних і знань, засобів проектування комп'ютерних систем, операційних систем, автоматизації проектування, обробки зображень, комп'ютерної безпеки.

У середині 2000-х років завдяки застосуванню оптоволоконного зв'язку комп'ютерну мережу кафедри ЕОМ було під’єднано до віртуального навчального середовища університету та отримано швидкісний доступ до інформаційних ресурсів Iнтернету.

З появою перших обчислювальних машин на кафедрі ЕОМ розпочалася робота з дослідження, створення та освоєння існуючих засобів системного програмного забезпечення. У межах цієї роботи за півстоліття існування кафедри було пройдено весь еволюційний шлях розвитку сучасного системного програмного забезпечення, що дає унікальні можливості з погляду як науково-дослідної роботи у цій галузі, так і навчального процесу. Працівники кафедри брали активну участь у розробленні нового та освоєнні наявного системного програмного забезпечення перших обчислювальних машин та комплексів ще до масового поширення персональних комп'ютерів. Як видатний результат цієї роботи можна згадати створення повного пакету системного програмного забезпечення для ПК-01 "Львів" під керівництвом Опира Ю.М. на самому початку "ери ПК".

У 1990-х роках із впровадженням на кафедрі ЕОМ комп'ютерів, сумісних з IBM PC, почалися дослідження та освоєння дослідних взірців операційних систем сімейства DOS (MS-DOS, PC DOS). Новим етапом стало дослідження та освоєння дослідних взірців наступного покоління операційних систем: OS/2, MS Windows 3.1, MS Windows 95 та MS Windows 98. З моменту створення на кафедрі першої локальної мережі, почалися роботи з дослідження принципів функціонування мережних операційних систем, зокрема ОС сімейства UNIX (Red Hat Linux, Mandriva Linux та ін.), ОС сімейства Windows NT (MS Windows NT, MS Windows 2000, MS Windows XP), а також мережної операційної системи Novell NetWare. Сьогодні операційні системи сімейств Linux та MS Windows активно використовуються для організації роботи мережної інфраструктури кафедри ЕОМ та університету.

Результати дослідження, створення та освоєння існуючих засобів системного програмного забезпечення активно впроваджуються у навчальний процес кафедри ЕОМ. Зокрема їх використовують у навчальних дисциплінах "Системне програмування", "Системне програмне забезпечення", "Мережні операційні системи", "Розподілені системи", "Напрями досліджень та розвитку системного програмування" та в навчальній дисципліні "Проектування операційних систем, утиліт і драйверів", у створенні якої ключову роль відіграв Опир Ю.М. Великий досвід та вагомі результати працівників кафедри ЕОМ в галузі дослідження та розроблення системного програмного забезпечення дали змогу розпочати у 2001 р. на кафедрі ЕОМ підготовку студентів за новою спеціальністю – "Системне програмування".